Пригадайте обставини утворення і етапи зростання Московського князівства. Про які особливості формування князівства свідчать слова російського філософа Георгія Федотова: «Хан переїхав до Кремля, тобто Москва омонголилася, і російський цар, російський великий князь — це хан»?

1. УТВОРЕННЯ МОСКОВСЬКОГО ЦАРСТВА. ІВАН IV ГРОЗНИЙ

Протягом другої половини XV - першої третини XVI ст. в Московському князівстві склалася система самодержавства. За рахунок приєднання нових територій Московське князівство стало найбільшою державою Європи. Зміцненню царської влади сприяла політика Івана IV (1533-1584 рр.). У 1547 р. Іван IVприйняв титул «цар». Держава почала називатися Московське царство.

1. Опрацюйте схему й текст під QR-кодом «Внутрішня політика Івана IV Грозного» й назвіть, які заходи із вказаних є реформами. Які заходи сприяли посиленню влади царя?

2. Які заходи позитивно вплинули на розвиток держави, а які — негативно?

3. Дайте оцінку внутрішній політиці Івана IV Г розного.

4. Чи була схожою політика Івана IV на політику європейських монархів?

Самодержавство — система влади в Московській і Російській державі, за якої держава вважається власністю монарха, а його влада не обмежена законами.

Земський собор — дорадчий орган при московському монарху з представників землевласників і духівництва.

2. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ІВАНА IV. ОПРИЧНИНА

Зовнішня політика Івана IV мала виразно загарбницький характер. У 1552 р. після тривалого опору було підкорено Казанське ханство, а в 1556 р. без спротиву захоплено Астраханське ханство. Це не тільки відкрило шлях до Волзького торговельного шляху й завоювання Сибіру (розпочалося з 1582 р.), а й дало змогу московському царю задовольнити свої претензії на ординський спадок.

Щоправда, спроби боротьби з іншим нащадком Орди — Кримським ханством, виявилися невдалими. У 1571 р. кримський хан захопив і спалив Москву, змусивши царя поновити сплату данини.

Спроба захопити землі Балтії під час Лівонської війни (1558-1583 рр.) закінчилася для Московського царства суцільною поразкою. На боці Лівонії виступили Королівство Польське, Велике князівство Литовське, Шведське і Данське королівства.

Невдачі у Лівонській війні спричинили впровадження в 1565 р. опричнини. Державу було поділено на дві частини — земщину, де збереглися традиційні форми правління і землеволодіння, й опричнину — особисті володіння монарха. Тут діяло військо опричників — особиста гвардія царя, що чинила масовий терор, страти, земельні конфіскації, придушуючи тих, кого цар вважав своїми ворогами.

У 1572 р. Іван Грозний (таке прізвисько йому пізніше дали російські історики) заборонив опричнину, а її діячів стратив. Московська держава була виснажена, а її сили підірвані. Однак унаслідок опричнини влада царя значно зміцніла.

Опричнина — 1) частина Московської держави, особисті володіння (домен) царя; 2) період 1565-1572 рр. в Московській державі, що супроводжувався репресіями проти бояр і духовенства.

Поміркуйте, що було справжньою метою опричнини. Доберіть докази на підтвердження своїх міркувань.

3. СМУТНИЙ ЧАС І ЗАПОЧАТКУВАННЯ ДИНАСТІЇ РОМАНОВИХ

На початку XVII cm. Московське царство охопила криза, яку історики назвали Смутний час (1598-1613 рр.). Був момент, коли держава опинилася на межі знищення.

Після смерті Івана IV на престол зійшов його син Федір Іванович (1584-1598 рр.). У 1591 р. за непевних обставин загинув молодший син Івана Грозного Дмитро.

Після смерті царя Федора Івановича перервалася династія Рюриковичів. Виникла династична криза. Під час боротьби царський трон ненадовго вдавалося посісти по черзі Борису Годунову, самозванцю Лжедмитрію І та боярину Василю Шуйському. У боротьбу за трон і московські землі втрутилися Швеція і Річ Посполита. Поляки навіть організували воєнний похід на Москву з метою посадити на царський трон королевича Владислава.

Зрештою загроза іноземного поневолення змусила патріотичні сили Московії об’єднатися. Народні ополчення до кінця 1612 р. витіснили іноземців з країни. У лютому 1613 р. Земський Собор обрав новим царем 16-річного Михайла Романова. Так була започаткована династія Романових, яка правила в Росії понад 300 років.

У кріплення держави було продовжено за правління Олексія Михайловича Романова (1645-1676 рр.). Самодержавство було поновлено, Земські собори скликали дедалі рідше, поки в 1654 р. їхнє скликання взагалі припинилось. Боярська дума виконувала функції уряду. У 1649 р. «Соборним уложенням» (новий звід законів) було остаточно впроваджено особисту залежність селян.

Моментом зміцнення Московського царства було його втручання в боротьбу українських козаків з Річчю Посполитою під час Національно-визвольної війни на чолі з Богданом Хмельницьким. У 1654 р. на Переяславській раді Москва оголосила війну полякам і прийняла Військо Запорозьке «під високу руку государеву». Ця подія започаткувала поступове підкорення українських земель московським царатом.

Приєднання українських земель загострило проблему релігійної єдності. Адже обряди московської церкви значно відрізнялися від тих, що були традиційними для українських земель. Новий патріарх Никон, за підтримки царя, став впроваджувати нові правила: хреститися трьома пальцями, скорочувати богослужіння, виправляти на свій розсуд помилки в церковних книгах.

Але це збурило прибічників старих традицій, які назвалися «старообрядцями». У православній церкві стався розкол.

Держава придушила старообрядців і змусила їх тікати в ліси й не-заселені райони. Одночасно був усунений занадто активний і самостійний Никон.

Московська держава зберегла свій деспотичний характер.

Смутний час — період династичної кризи в Московському царстві на початку XVII ст.

Церковний розкол — невизнання частиною вірян настанов церковної влади й створення окремої церкви.

4. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА ПЕТРА І

Головною проблемою для зростання Московського царства була відсутність виходів до світових торговельних шляхів, а всі вони на той час були морськими. Вирішувати цю проблему довелося новому московському царю Петру 1(1682-1725 рр.). Однак спроба утвердитися на берегах Чорного моря під час Азовських походів 1695-1696 рр. була невдалою.

Тоді Петро І змінив напрямок дій і вирішив позмагатися за панування на Балтиці, де на той час володарювало Шведське королівство на чолі з молодим талановитим королем Карлом XII. У 1700 р. Петро І розпочав затяжну Північну війну зі Швецією. Союзниками Москви виступили Данія і Саксонія. Але Карл XII стрімким ударом оточив Копенгаген і примусив Данію вийти з війни. Після цього шведська армія завдала нищівної поразки московському війську під Нарвою.

Задля перетворення Московії на сильну державу Петро І здійснив низку реформ. Зовні вони демонстрували розрив зі старим ординським спадком і символізували орієнтацію країни на Захід. Перетворення сприяли економічному зростанню і посиленню військової могутності країни.

З іншого боку, абсолютна влада царя, опора на дворянство, заснування мануфактур із використанням праці кріпаків закріплювало, «консервувало» феодальні пережитки.

Московське царство перейняло назву «Росія», а з 1721 р. прийняло офіційну назву «Російська імперія».

Петро І [портрет роботи художника Якова Хоубракена, 1718р.)

Які особливості характеру царя хотів, на вашу думку, підкреслити художник?

Проаналізуйте схему й визначте, у чому виявлялася суперечність (поєднання прогресивних змін і недоліків) реформ Петра І.

Символом перетворень стала нова столиця — Санкт-Петербург, збудована на Неві за зразком Амстердаму.

Реформи посприяли військовому зміцненню Росії. Перелом у Північній війні спричинила поразка шведсько-української армії в битві під Полтавою в червні 1709 р. Карл XII невдовзі загинув, а у серпні 1721 р. був укладений Ніштадський мир, за яким Росія отримала частину балтійського узбережжя та вихід до Балтійського моря.

Перетворення потребували піднесення освітнього й культурного рівня суспільства. Спочатку дворянських дітей відправляли навчатися за кордон. Пізніше створили невелику мережу освітніх закладів. Започаткували друкарні, бібліотеки, був створений музей.

У становленні Російської імперії помітну роль відігравала козацька старшинська й київська інтелектуальна еліта. У 1674 р. архімандрит Києво-Печерської лаври Інокентій Гізель видав книгу «Синопсис», де вперше обґрунтував зв’язок Москви з Княжою Руссю і київськими князями, про який у Московії ніхто не здогадувався. «Синопсис» тривалий час виконував роль підручника історії в Російській імперії. А саму назву «Російська імперія» запропонував колишній ректор Києво-Могилян-ського колегіуму Феофан Прокопович. Він же в 1725 р. сприяв створенню російської Академії наук.

Виконайте завдання до хронологічної послідовності:

а) розташуйте назви подій і періодів у хронологічній послідовності, назвіть необхідні історичні дати;

б) назвіть, які епізоди історії були спільними для українських земель і Московського царства/Російської імперії.

1. Зіставте зовнішню і внутрішню політику Івана IV та Петра І, визначте позитивні риси правління й недоліки. Що було спільного в політиці обох правителів? Висловте припущення, чим це зумовлено.

2. До яких заходів удавалися правителі Московіїдля встановлення самодержавства?

1. Складіть розгорнутий план доповіді «Розвиток Московського царства у XVI — першій половині XVII ст.».

2. Зіставте розвиток Московського царства/Російської імперії з розвитком Османської імперії та Англії.

3. Англійський історик Норман Дейвіс писав: «...Перехід України від Польщі до Росії складно переоцінити. Московія дістала економічні ресурси й гео-політичну позицію, необхідні, щоб стати великою державою... Формула «Московія + Україна = Росія»... має фундаментальне значення. У такому разі справжнім засновником Російської імперії був Олексій Михайлович, а не його... син Петро».

Як бачить історик значення України для формування Російської держави? Яке значення, на думку історика, приєднання України мало для Московії? У який спосіб він намагається аргументувати свою позицію?

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Щупак, Бурлака (2021)